Злакові та дводольні бур’яни «змочуються» по-різному. Гідрофільність та ліпофільність (гідрофобність) — показники що визначають змочуваність поверхні. Гідрофільність — здатність «любити» воду, ліпофільність, навпаки – не «любить» воду, «любить» олію, жири. В практичному сенсі це означає, що чим більш гідрофільну поверхню має бур’ян, тим він краще буде змочуватись водою (навіть без додавання прилипачів). І навпаки, чим поверхня більш ліпофільна (гідрофобна), тим поверхня бур’янів буде гірше змочуватись водою. Вірніше, як правило, її відштовхувати!
Відомо, що бур’яни (як однодольні, так і дводольні види) різні щодо особливості “змочуваності” листкової поверхні (показник гідрофільності-ліпофільності/гідрофобності).
Добре змочуються гідрофільні види, наприклад, подорожник, нетреба звичайна.
Відносно добре змочуються – соняшник, цукрові буряки, пасльонові культури; падалиця соняшнику, канатник Теофраста, види гірчиці, ромашки, щириці, пасльону, дурман звичайний, будяк жовтоцвітний, підмаренник чіпкий.
Погано змочуються гідрофобні види: грицики звичайні та ін хрестоцвіті бур’яни, зірочник середній, види гірчаків, фіалки.
Дуже погано змочуються відштовхують воду: горох, ріпак, кукурудза, злакові культури; всі види злакових бур’янів; види лободи та лутиги.